У Рівному декомунізували вулицю Островського

На сесійному засіданні депутати міської ради підтримали рішення про перейменування вулиці Островського у місті Рівному. Відтак тепер цю вулицю перейменовано на Покровську

Під час обговорення питання про перейменування вулиці Островського на сесії до депутатів звернулася мешканка вулиці Вікторія Яковчук.

 

"На нашій вулиці 40 будинків і ми опитали думку мешканців нашої вулиці. 86 підписів було зібрано проти перейменування і ми зараз представляємо громаду нашої вулиці й просимо не перейменовувати. 60 років вулиця була Островського, ми не бачимо в цьому нічого кримінального і тому просимо залишити назву", – зазначила Вікторія Яковчук.

Натомість головний архітектор Рівного Дмитро Котляров послався на закон, згідно з яким мають декомунізувати цю вулицю.

"Український інститут національної пам'яті включив Миколу Островського до осіб, які потрапляють під цей закон. Я розумію незручності для мешканців, які виникнуть. Але, мені здається, що питання ідентичності є важливим і особливо на вас не вплине", – запевнив Дмитро Котляров.

Рішення про перейменування вулиці Миколи Островського підтримали 39 депутатів. І погодили назвати її Покровською, оскільки вона розташована неподалік Покровського собору.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.