Історія українських майданів — від протестів на граніті до Помаранчевої революції. ВІДЕО

Помаранчева революція стала великою несподіванкою для Західного світу. На той момент Захід ледве навчився відрізняти українців від росіян і тут раптом безкровна революція. Тоді українці повстали на захист прав людини і демократії — так само як це зробили в країнах Східної Європи наприкінці 80-х – початку 90-х.

Про витоки і причини Помаранчевої Революції розповідається у дев'ятій серії історичного проєкту "10 Днів незалежності України". Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 

"Я завжди пам'ятатиму ніч з 21 на 22 листопада 2004 року. Весь день перед тим ми, активісти громадянської кампанії "Пора!", намагалися захистити вибір українців на виборчих дільницях. Це був день голосування, другий тур виборів президента України.

Я бачив як бандити нападали на дільниці, як викрадали бюлетені, як підвозили цілі автобуси підкуплених виборців... Ми робили все, що могли. Але влада все одно оголосила переможцем Януковича. Ми всі були дуже втомлені, але ніхто не збирався спати.

Всі розуміли, що це вирішальний момент для країни. Або народ повстане і захистить свій вибір, або демократії на цьому прийде кінець. Тому замість сну ми роз'їхалися по київських гуртожитках — піднімати студентів на протести", — розповідає історик і автор фільму Володимир В'ятрович.

Насправді для тих, хто стежив за українською історією Помаранчева революція не стала чимось випадковим — першу цеглину у фундамент українських майданів заклала Революція на граніті, яка відбулася у 1990-му. 

Тоді головними вимогами студентів була відмова від підписання нового союзного договору і перевибори Верховної Ради за новими демократичними правилами.

Наступною цеглиною у розбудову української демократії стала акція "Україна без Кучми", яку Леонідові Кучмі вдалося придушити. Проте протести обвалили рейтинги тодішнього президента.

Водночас зростала популярність прем'єр-міністра Віктора Ющенка, який мав репутацію прозахідного реформатора і проукраїнського лідера — за його прем'єрства нарешті почала зростати економіка.

Натомість олігархічні клани не хотіли просто так здаватися. Вони зробили ставку на проросійського кандидата — вихідця з Донбасу з кримінальним минулим Віктора Януковича.

Масові фальсифікації, розгул бандитизму, отруєння, продажна міліція — зрештою всі ці безчинства вивели тисячі людей на головну площу країни, де вони засвідчили свою позицію.

Що стало причиною Помаранчевого Майдану і яку роль у цій історичній події зіграла Революція на граніті 1990 року — дивіться у дев'ятій серії проєкту "10 Днів незалежності України".

Переглянути попередні серії проєкту можна тут.

Довідково. Проєкт "10 Днів незалежності України" реалізовано Центром досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.

Команда проєкту:

Володимир В'ятрович – автор та ведучий, Андрій Сайчук – сценарист, Леся Вакулюк – сценаристка, Яків Любчич – режисер, Михайло Смуток – виконавчий продюсер, Олександр Попенко – оператор, Костянтин Пузанкін – дизайнер, Олександр Климань – звукорежисер та композитор, Юлія Білоус та Катерина Бєслік – стиль, Кіра Лєтова та Олександра Корченкова – грим, Тетяна Колісник – редакторка соціальних мереж, Володимир Бірчак та Олеся Ісаюк – наукові консультанти, Микола Попелуха – редактор архіву, Ігор Малахов, режисер архіву, Ярина Ясиневич – продюсерка, Лідія Тополевська – фінансистка, Анна Олійник – директорка, Дмитро Гузій – юридична підтримка.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.