В Україні оцифрують рукопис найдавнішого із збережених вертепів

Тексти та ноти Сокиринського (Галаганівського) вертепу 18 століття, який є найдавнішим із збережених вертепів України, оцифрують у рамках проєкту «Вертеп. Необарокова містерія» за підтримки Українського культурного фонду

Про це Укрінформу повідомила піар-координаторка проєкту Лідія Карпенко.

 

"По завершенню робіт оцифрований рукопис та фотографії Вертепного будиночка із ляльками розмістять на сайті Музею театрального, музичного та кіномистецтва України", - сказала вона.

За словами завідувачки відділу історії музики Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Олени Кореняк, подібна ініціатива - це нагода врятувати спадок. "Адже оригінальний примірник рукопису тексту з нотами 18 ст. не дійшов до нашого часу. У другій половині 19 ст. з нього переписали копію. І цей раритет разом із оригінальною Вертепною скринею 18 ст. зберігається в експозиції нашого музею", - розповіла вона.

Відомо, що вертепне дійство у 1770 році показали родині Галаганів у Сокиринцях київські бурсаки. Господарю – прилуцькому полковнику Григорію Гнатовичу Галагану (1716-1777 рр.) і його гостям вистава сподобалась, артистів щедро винагородили, а ті у відповідь подарували Вертепну скриню з ляльками та текст. Ноти до вистави передали місцевому церковному хору.

"Текст Сокиринського вертепу характеризується динамічністю діалогів, соковитістю мови та своєрідністю народного гумору. Наша команда опрацювала цей рукопис. Це був цікавий творчо-пошуковий процес. У творенні нашої постановки нам було важливо працювати не з літературними версіями, а відтворити унікальну барокову музику та мову кінця 18 ст. Завдяки підтримці Українського культурного фонду нам вдалося це зробити. Все покажемо на прем'єрі 15 і 16 жовтня у Великій Лаврській дзвіниці", - розповів в коментарі Укрінформу куратор та вокаліст проєкту "Вертеп. Необарокова містерія" Руслан Кірш.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.