Одеський музей тимчасово очолила Олександра Ковальчук, яка була заступницею Ройтбурда

Депутатка Одеської міськради Олександра Ковальчук, яка донедавна працювала заступницею директора Одеського художнього музею з розвитку, призначена в.о. директора цього закладу. Конкурс на цю посаду оголосять згодом.

Про це повідомила Олександра Ковальчук на своїй сторінці у Фейсбуці з посиланням на відповідне розпорядження Одеської ОДА.

 

"Сергій Гриневецький підписав розпорядження призначити мене тимчасовою виконувачкою обов'язків директора Одеського художнього музею. Це означає, що наша команда має всі необхідні повноваження для повноцінної роботи та реалізації запропонованих проєктів. Конкурс на цю посаду буде оголошено згодом", - зазначила Ковальчук.

За її словами, про підтримку Художнього музею сповістив Національний банк України.

"НБУ підтримує нас та надав згоду на передачу в тимчасове користування будівлю банку на перехресті Рішельєвської та Дерибасівської. Очікуємо погодження Міністерства юстиції України та визначення умов і процедури користування", - уточнила Ковальчук.

В.о. директора музею додала, що після завершення експертизи проєктно-кошторисної документації на реставраційні роботи будівля музею може бути включена до Програми Президента "Велика реставрація", і будуть виділені кошти на виконання цих робіт у 2022 році.

"Ми відчуваємо підтримку з усіх боків — від представників культурно-мистецької спільноти, депутатів Верховної ради, Кабміну, меценатів та друзів музею. Уперше за довгий час ми відчуваємо, що музей важливий", - підсумувала Ковальчук.


Нагадуємо, що до 8 серпня 2021 року Художній музей очолював відомий український художник, депутат Одеської облради Олександр Ройтбурд. 17 серпня, після його смерті, Одеська ОДА звернулась до МКІП із пропозицією надати Одеському художньому музею статус національного.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.