Стаття Путіна про «один народ» є сценарієм аншлюсу України – Тімоті Снайдер

Стаття російського президента Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян і українців» насправді є сценарієм аншлюсу України.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це заявив професор Єльського університету, фахівець із історії Східної Європи Тімоті Снайдер під час виступу на форумі Ялтинська європейська стратегія (YES) у Києві.

 

"Насправді цей опус (стаття В.Путіна. – ред.) – це сценарій аншлюсу. Тобто його аргументація: "Ви (Україна. – ред.) думаєте, що ви держава? Ви насправді не держава. Давайте я вам розповім, які в нас є історичні зв'язки". Це насправді риторика 1938 року, це риторика Гітлера, з якою він анексував Австрію", - сказав Снайдер.

Він також звернув увагу на те, що Путін у своїй статті змінює історію Другої світової війни, щоб виправдати свою агресивну позицію по відношенню до України.

За словами історика, є "великий рівень напруження" в тому, як російський президент говорить про Другу світову війну: з одного боку, він каже про СРСР як про жертву Другої світової війни, а з другого, чим більше часу минає, тим більше Путін стає на бік агресора, тобто захищає пакт Молотова-Ріббентропа як раціональну дію в тих умовах.

У цьому контексті Снайдер зауважив, що історичний опус Путіна є також вкрай антиєвропейським, тому європейці повинні замислитися, як на нього реагувати.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.