Працівницю львівського музею судитимуть за втрату рідкісних видань XVI-XVII століть

Прокурори Галицької окружної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно завідуючої відділом Музею мистецтва староукраїнської книги ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького. Жінці закидають службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

Про це повідомляє пресслужба Львівської обласної прокуратури.

 

За даними слідства, службовиця не забезпечила збереження ввірених їй реліквій, що призвело до втрати низки давніх музейних книжок, які які мають велику історичну цінність та є надбанням культурної спадщини.

Йдеться про "Апостол" Івана Федоровича 1574 року видання, Віленське "Євангеліє" 1575 року видання та "Ключ розуміння" Ґалятовського Йоаникія 1665 року видання.

"Таким чином, внаслідок неналежного виконання обвинуваченою своїх службових обов'язків, державі спричинено матеріальну шкоду на загальну суму понад 8,5 мільйонів гривень", – заявили у прокуратурі.

Поліція розслідувала справу ще з 2017 року. Тоді новопризначений директор галереї Тарас Возняк заявив про рекордну крадіжку стародруків із музею – понад 400 музейних предметів, частину з яких підмінили.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.