В Одесі суд зупинив перейменування проспекту Небесної Сотні на Жукова

Суд скасував громадські слухання щодо перейменування проспекту Небесної Сотні на проспект Маршала Жукова

25 серпня Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов "Європейської Солідарності" стосовно скасування розпорядження міського голови Одеси Геннадія Труханова №793 від 14.09.2020 року "Про скликання громадських слухань щодо обговорення питань про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одеси попередніх назв".

 

Про це повідомила депутатка Одеської міської ради Жанна Мандриченко.

"Пам'ятаєте передвиборчу обіцянку мера Одеси Труханова щодо обов'язкового перейменування проспекту Небесної сотні на проспект Маршала Жукова?

Мера Труханова неодноразово попереджали, що його обіцянки суперечать чинному законодавству України. А, найголовніше, одіозний і суперечливий персонаж радянської історії, на чиїй совісті мільйони загублених життів, не може бути на топонімічній, ментальній карті Одеси" - йдеться у її повідомленні.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.