Спецпроект

Російський проєкт «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» йде у школи та ВНЗ

Міністр освіти та науки Сергій Шкарлет та генеральний директор благодійної організації «Благодійний фонд «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» Максим Яковер у понеділок підписали меморандум про партнерство.

Про це повідомляє пресслужба МОН.

 

У документі йдеться про спільні дії МОН із благодійним фондом щодо поширення знань про трагічні події Голокосту в Україні та Європі, застосування сучасних методик для практичної роботи з використанням новітніх освітніх інструментів, розвитку проєктної діяльності серед вчителів, школярів та студентів.

"Голокост – одна з найтрагічніших подій в історії не лише єврейського народу, а й України та Європи. Це наш спільний біль, який ми пережили разом та маємо разом докладати зусиль, щоб не повторити гірких помилок минулого. Тому команда МОН сприятиме проведенню спільних інформаційних та просвітницьких заходів, уроків пам'яті, наукових досліджень. Наше майбутнє – це мирна щаслива країна, привітна для всіх народів світу", - зазначив Шкарлет.

Меморандум передбачає розвиток співробітництва в галузі освіти та науки за такими напрямами:

-         проведення освітніх, наукових та культурних заходів, що сприятимуть посиленню інституційної спроможності обох сторін та будуть направлені на підтримку діяльності закладів освіти в Україні;

-         спільна координація в проведенні Національного уроку пам'яті, приуроченого до 80-х роковин трагедії в Бабиному Яру 29 вересня 2021 року для школярів;

-         проведення в майбутньому щорічних Національних уроків пам'яті до роковин трагедії в Бабиному Яру для учнів 9-11 класів закладів загальної середньої освіти;

-         проведення спільних інформаційних та просвітницьких заходів, зокрема, виставок, конференцій, вебінарів, круглих столів, приурочених до суспільно значущих подій;

-         підготовка спільних видань спеціалізованих навчальних матеріалів та створення спільних видавничих проєктів;

-         сприяння обміну інформацією з вивчення подій Голокосту між Фондом, закладами вищої освіти та науково-дослідними установами відповідно до узгоджених правил;

-         створення тематичних заходів із залученням експертів, науковців, громадськості, проведення конкурсів для вчителів, викладачів закладів вищої освіти, школярів, заснування номінацій, премій тощо.

"Спільно з Міністерством освіти і науки ми вже незабаром запропонуємо абсолютно новий підхід до вивчення історії Голокосту. Разом із вивченням матеріалів за підручниками учні зможуть спробувати себе в ролі дослідників, дізнаватися нове на практиці, працюючи з першоджерелами.

Для цього ми представимо освітню онлайн-платформу, куди учні зможуть додавати знахідки з домашніх архівів та оцифровані в місцевих музеях артефакти, спогади родичів про Другу світову війну", - сказав Яковер.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.