АНОНС: вшанування українця, який загинув під час грузино-російської війни 1992-1993 років

14 серпня в Тбілісі в Кафедральному православному Соборі відбудеться урочисте вшанування воїнів, які загинули під час грузино-російської війни

Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук, колишній вояк УНСО Ігор Мазур – "Тополя".

Ця війна почалася 14 серпня 1992 року в Абхазії, де російські спецслужби розпалили вогонь абхазького сепаратизму. Потім все повторилося в Осетії.

"На боці сепаратистів воювали ті ж понаєхавшиє з рашки "вчорашні" кадрові військові, казачки, чеченці, вірмени, придністровські "добровольці". На допомогу Грузії прийшли ми українці - кілька сотень хлопців з УНСО зі зброєю в руках захищали територіальну цілісність Сакартвело (так називають свою державу грузини)" - йдеться у дописі Ігоря Мазура.

Семеро українців були нагороджені Президентом Грузії Едуардом Шеварнадзе орденом Вахтанга Горгасалі ІІ-го ступеня посмертно. Ще двадцятеро були нагороджені орденом Вахтанга Горгасалі ІІІ-го ступеня.

"Один з героїв - Леонід Ткачук, який загинув в бою за селище Шрома, був похоронений в центральному парку Сухумі на алеї Слави. Так сталося що в тому бою саме я закрив йому очі. Коли абхази взяли місто то ця могила і могили грузинів , які були поруч, були понівечені. Це було 28 років назад. І ось місяць назад дякуючи Червоному Хресту, пройшли переговори між ворогуючими сторонами. Це привело до того що абхазька сторона передала в Тбілісі цинкові гроби з тілами 4 грузинів і "Цвяха" (позивний Леоніда Ткачука). Провели експертизи і підтвердилося що це насправді ті воїни, які загинули ще в 1993 році" - повідомляє Ігор Мазур.

Сергій Ткачук -
Сергій Ткачук - "Цвях"

14 серпня у Тбілісі в Кафедральному православному Соборі відбудеться урочисте вшанування воїнів, які загинули під час грузино-російської війни, у тому числі і Леоніда Ткачука.

15 серпня тіло Леоніда Ткачука буде доставлене в Україну для перепоховання на Личаківському кладовищі у Львові.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.