Пошук жертв Першої світової війни у Перемишлі. Заява УІНП та МКІП

У Перемишлі розпочались роботи поруч із Українським військовим цвинтарем. Українську сторону не запросили

 

ЗАЯВА

Український інститут національної пам'яті та Міністерство культури та інформаційної політики України із прикрістю констатують, що влада міста Перемишль в односторонньому порядку проводить пошукові земляні роботи на ділянці, що є предметом двосторонніх домовленостей між Україною і Польщею, та безпосередньо межує з Українським військовим цвинтарем. Українських фахівців не запрошено до Перемишля ані в якості учасників цих робіт, ані в якості спостерігачів.

Пошукові земляні роботи проводяться на ділянці №974, яка є предметом домовленостей в рамках українсько-польських консультацій з питань, які виникають в ході реалізації Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій від 21.03.1994 р. (пп. 3 та 22 Протоколу від 22.06.2010). Зазначена ділянка також безпосередньо межує з Українським військовим цвинтарем.

Український інститут національної пам'яті й Міністерство культури та інформаційної політики України отримали інформацію про пошук ймовірних поховань учасників Першої світової війни із засобів масової інформації і вже після початку робіт. Згідно з повідомленнями польських ЗМІ, пошукові земляні роботи мають на меті виявлення ймовірних місць поховань жертв Першої світової війни.

З огляду на це, відсутність запрошення від польської сторони також викликає гірке розчарування, адже в період Першої світової війни українці служили як в Російській імператорській армії, так і в Збройних силах Австро-Угорщини. Відтак складно уявити масштабне поховання періоду Першої світової війни, а тим більше окремий цвинтар у Перемишлі, на якому б не було поховано жодного вояка-українця.

З огляду на зазначені обставини, Український інститут національної пам'яті та Міністерство культури та інформаційної політики України змушені констатувати відсутність можливостей спостерігати за ходом робіт, а відтак і взяти до відома будь-які їхні результати.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.