Спецпроект

Світовий конгрес українців готовий інвестувати понад $20 млн в державний проєкт Бабиного Яру — Ткаченко

Українська діаспора готова фінансово підтримати реалізацію державного проєкту меморіалу Бабиного Яру.

Про це йдеться в інтерв'ю НВ з міністром культури Олександром Ткаченком.

 

"Світовий Конгрес Українців готовий інвестувати понад $20 млн в державний проєкт Бабиного Яру", — розповів міністр.

Зараз є дві різні концепції меморіалу: державна і приватна. Останній проект критикують через залучення до нього грошей російських бізнесменів.

Ткаченко розповів, що наразі немає "конкретних проєктів будівництва ні того, ні іншого".

"Ми активно співпрацюємо як з авторами державної концепції, так і приватної. І я радий, що останнім часом спостерігається порозуміння в цьому питанні", — зауважив міністр.

Водночас він заявив, що у приватному проекті залучені гроші не російських бізнесменів, а "міжнародних".

"Сам по собі склад наглядової ради меморіалу є міжнародним. Тобто там є люди, які працювали в Росії, але які зараз себе позиціонують, як міжнародні інвестори. І в даному випадку питання полягає в тому, що вони роблять.

Моє завдання зробити так, щоби кошти, які б ми могли залучати, надходили з різних джерел. І в тому числі від інших держав. Саме тому робоча група, яка, я сподіваюсь, почне працювати найближчим часом, дозволить такі можливості відкрити і зняти з порядку денного питання, на якому акцентовано роблять наголос деякі колеги стосовно походження цих коштів", — сказав він.

Станом на сьогодні 49% коштів у приватному проєкті належать двом російським бізнесменам Михайлу Фрідману та Герману Хану. Вони походять із України, однак мають подвійне громадянство Росії та Ізраїлю.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.