Меморіал Голокосту «Бабин Яр» оцифрував понад 1 200 000 документів

Документи стосуються періоду окупації Києва 1941–1943 років, трагедії Бабиного Яру, переселення євреїв у довоєнний час

Понад 1 200 000 документів оцифрували дослідники проєкту "Імена" Меморіалу Голокосту "Бабин Яр". Документи стосуються періоду окупації Києва 1941–1943 років, трагедії Бабиного Яру, переселення євреїв у довоєнний час. Це актові книги РАЦСів, довідкові картотеки, фонди районних управ, дипломатичні документи, листи й фото учасників історичних подій. Дані постійно оновлюються.

 

Ці матеріали дозволяють отримати максимально повну інформацію про загиблих у Бабиному Яру, їхніх родичів, персоналізувати історії цих людей, а також розкрити раніше не відомі факти. Відтепер в онлайн-доступі є документи, які багато років були засекречені.

В онлайн-архіві вже доступні документи з чотирьох установ Києва (Державного архіву міста Києва, Державного архіву Київської області, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України), а також Державного архіву Івано-Франківської області. Незабаром на сайті також будуть оприлюднені матеріали з Галузевого державного архіву СБУ.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.