Стрічка «Фортеця Хаджибей» перемогла на кінофестивалі у Стамбулі

Фільм "Фортеця Хаджибей" став найкращою повнометражною стрічкою кінофестивалю в Стамбулі.

Про це повідомляє пресслужба Держкіно.

 

"Фільм Одеської кіностудії "Фортеця Хаджибей" став найкращою повнометражною стрічкою кінофестивалю Best Istanbul Film Festival. Мета Best Istanbul Film Festival – представити незалежних кінематографістів з усього світу та стати для них інструментом, який відкриває шлях в кіноіндустрію", - йдеться у повідомленні.

Кінострічка "Хаджибей", яка відображає події періоду російсько-турецької війни на території Північного Причорномор'я, вийшла у вітчизняний прокат 15 жовтня 2020 року. Того ж місяця фільм побачили й жителі Стамбула та інших міст Туреччини.

За сценарієм Євгена Тимошенка і Костянтина Коновалова, задунайський козак Андрій отримав завдання доставити листа турецькому коменданту фортеці, але її захоплює ворог. Щоб визволити з полону коменданта і врятувати його дочку Фатіму, в яку закоханий Андрій, потрібно перемогти ворога...


Головні ролі зіграли Олександр Соколов, Дерен Талу, Іраклій Маруашвілі, Катерина Шевченко, Юрдаер Окур, Олег Симоненко та інші актори.


Фільм створено за підтримки Держагентства з питань кіно у копродукції з Georgian International Film (Грузія), AISI film (Туреччина), Національною кіностудією ім. Довженка (Україна), Тернопільською кінокомісією (Україна) та кінокомпанією "ІнсайтМедіа" (Україна).

Зйомки фільму здійснено на натурному майданчику та в павільйонах Одеської кіностудії, у Білгород-Дністровській фортеці, на березі Чорного моря та на річці Дунай.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.