«Довженко-Центр» сформував рейтинг 100 найкращих українських фільмів усіх часів

Національний центр Олександра Довженка презентував свій рейтинг 100 найкращих українських фільмів усіх часів.

Відповідний рейтинг розмістили на сайті центру.

 

Рейтинг формувався на основі опитування 70 кінокритиків. Кожен з них формував свій перелік із 10 найкращих фільмів, а потім під час підрахунку загальних результатів враховувалася кількість згадувань фільму та його місце в особистих рейтингах кожного кінокритика.

"Це спроба нарешті сформувати канон того, чим є і чим було українське кіно протягом понад ста років свого існування. Фактично це список стрічок, рекомендованих до перегляду всім, хто цікавиться українським кінематографом", — зазначив керівник кіноархіву "Довженко-Центру", співкоординатор проєкту Олександр Телюк.

Перше місце посіла стрічка режисера Сергія Параджанова "Тіні забутих предків", яка була знята у 1964 році. Також у трійку найкращих увійшли "Земля" Олександра Довженка (1930 рік) та "Людина з кіноапаратом" Дзиґи Вертова (1930 рік).


Загалом перелік 10 найкращих має такий вигляд:


"Тіні забутих предків" (1964), Сергій Параджанов;

"Земля" (1930), Олександр Довженко;

"Людина з кіноапаратом" (1930), Дзиґа Вертов;

"Племʼя" (2014), Мирослав Слабошпицький;

"Камінний хрест" (1968), Леонід Осика;

"Астенічний синдром" (1989), Кіра Муратова;

"Польоти уві сні та наяву" (1982), Роман Балаян;

"Білий птах з чорною ознакою" (1970), Юрій Іллєнко;

"Довгі проводи" (1971), Кіра Муратова;

"Вавилон ХХ" (1979), Іван Миколайчук.


Найдавнішим фільмом, який увійшов у топ-100, стала стрічка "Ордер на арешт" (58 місце) Георгія Тасіна, яку відзняли в 1926 році. А найсучаснішим — фільм "Земля блакитна ніби апельсин" (34 місце) Ірини Цілик, який презентували в 2020 році.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.