У США знайшли в річці пляшку з листом, який написали 95 років тому

У США у штаті Мічиган капітан човна пірнала з аквалангом у річці Чебойган і знайшла пляшку з повідомленням 1926 року.

Про це повідомляє CNN.

 

Капітан Дженніфер Даукер пірнала з аквалангом, щоб помити вікна на дні човна. Пляшка перебувала на глибині понад 3 метри і була заповнена водою приблизно на 2/3.

Записка була датована листопадом 1926 року, у ній було написано наступне: "Чи зможе людина, яка знайде цю пляшку, повернути її Джорджу Морроу (місто Чебойган, штат Мічиган) і сказати, де вона була знайдена".

Пані Даукер порадили покласти лист в морозильну камеру, щоб він просох. За її словами, Чебойган — невелике місто, і вона знала, що в цьому районі живуть кілька Морроу, тому розмістила фотографії на сторінці своєї компанії у Facebook і сподівалася, що це побачать її підписники.

Коли вона прокинулася, її пост став віральним — ним поділилися понад 100 тисяч разів і залишили понад 6 тисяч коментарів.

У День батька 20 червня вона отримала звістку від Мішель Прімо — дочки Джорджа Морроу. Жінка розповіла CNN, що її немає у Facebook, але їй несподівано зателефонувала абсолютно незнайома людина, яка побачила пост Даукер і вирішила розшукати її.

Мішель Прімо впізнала почерк свого батька, хоча записка була написана приблизно за 20 років до її народження. Прімо сказала, що записку тато залишив, коли йому було 17 або 18 років. Він помер у 1995 році.

Капітан Даукер хотіла повернути дівчині записку і пляшку, але Прімо вирішила, що та повинна залишити їх собі.

"Я подумала, що краще за все було б віддати це їй. Вона знайшла його, і це дозволить зберегти імʼя мого батька", — зазначила Прімо.

Пізніше Даукер заявила, що планує повісити записку у рамці на човні або в офісі компанії.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.