АНОНС: лекція «Меморіальні пам’ятки родини Розумовських в колекції НМІУ-МІКУ»

У національному історичному музеї України розповідатимуть про пам'ятки родини Розумовських

Історію кожного народу творять найкращі його представники. Про їхній внесок у державне піднесення свідчать збережені пам'ятки.
Окрему групу цих реліквій становлять особисті речі видатних історичних постатей, які є надбанням колекції НМІУ-МІКУ.

 

На загальному історичному тлі вони не тільки розкривають реалії історичного буття, а й виокремлюють суспільних провідників, надаючи їхнім образам об'ємності.
Українська еліта, формуючись сама, формувала суспільство та державу.

Поважне місце серед представників української еліти XVIII ст. належить родині Розумовських, а саме Кирилу Розумовському (1750–1764) – останньому володарю гетьманської булави на Лівобережній Україні.

Лектор Оксана Терещук – наукова співробітниця Музею історичних коштовностей України, філіалу Національного музею історії України.

Початок лекції у п'ятницю, 28 травня о 16:00.

Адреса: вул. Володимирська, 2.

Вхід до музею на лекцію – 140 грн (пільговий – 100 грн).

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.