Уряд Німеччини оголосив про повернення колекції Бенінської бронзи

Уряд Німеччини оголосив, що поверне предмети з колекції Бенінської бронзи, які зберігаються у німецьких музеях. Ці артефакти вивезли з Нігерії в колоніальну еру. З 2022 року вони мають повернутися на Батьківщину.

Про це йдеться у заяві уряду Німеччини.

 

Міністерство культури, Міністерство закордонних справ Німеччини, а також керівництво німецьких музеїв "Бенінської групи діалогу" узгодили спільну декларацію, де вказали, що "взяли на себе зобов'язання" повернути артефакти.

Міністерка культури Німеччини Моніка Грюттерс назвала це "історичною віхою у боротьбі з колоніальним минулим".

"Перед нами стоїть історична та моральна відповідальність, щоб ми висвітлювали колоніальне минуле Німеччини. Ми хотіли б посприяти порозумінню та примиренню з нащадками людей, котрі в колоніальну епоху були позбавлені своїх культурних скарбів", ㅡ сказала вона.

Зокрема, у декларації вказано, що першу частину артефактів мають повернути вже наступного року. Музеї, які зберігають предмети африканського мистецтва, мають встановити та задокументувати їхнє походження.

Ці дані також опублікують на вебсайті, який буде інформаційним ресурсом та контактною базою для позовів про реституцію, що стосуються будь-яких німецьких колекцій з "колоніального контексту".

Німеччина також взяла на себе зобов'язання забезпечити теоретичну базу та кошти для нового музею та створити платформу для обміну знаннями німецькими та африканськими музеями.


Довідка. Бенінська бронза ㅡ колекція з більш ніж 1000 пластин із зображеннями з палацу правителя Бенінської держави. Попри назву, ці артефакти не є бронзовими (вони виготовлені з латуні) та не належать Беніну. Річ у тім, що кордони середньовічного королівства не збігаються з межами сучасних країн, а палац правителя перебував на території сучасної Нігерії.

Бенінське царство було остаточно підкорене англійською військовою експедицією в 1897 році. Тоді ж британські завойовники вивезли з собою африканські артефакти. Частина з них перебуває у Британському музеї у Лондоні, частина ㅡ у колекціях по всьому світу.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.