У Львові в музеї «Тюрма на Лонцького» сталася пожежа

Надзвичайна ситуація трапилася вчора, у четвер, близько 16.00. Жертв та постраждалих немає, завдяки зусиллям пожежників. Однак значних втрат зазнала унікальна пам'ятка історії — приміщення Національного Музею «Тюрма на Лонцького», колишньої в’язниці КҐБ та Гестапо.

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

Наслідки пожежі
Наслідки пожежі

Директор Музею Руслан Забілий розповів: "Займання сталося у котельні СБУ, яка є прилеглою до будівлі музею. Ймовірно, це трапилося через коротке замикання в електромережі. Пожежників викликав охоронець музею, коли помітив густий дим в коридорах о 15.38. За півтори години ДСНС задіяла в гасінні 9 одиниць техніки та чотири десятки пожежників. Вогонь почав швидко перекидатися на територію музею.

Зокрема, зайнялися перекриття даху (балки на горищі), обвуглилися вікна першого поверху, частина шиб на всіх трьох поверхах вибита, а деякі вікна пожежники змушені були виривати, зрізати двері. Частина даху таки вигоріла. Пожежники також працювали всередині Музею, відсікаючи вогонь. Гасіння призвело до затоплення приміщень музею, вода досі стоїть і руйнує будівлю".

Музей зазнав вагомих збитків: понищена проводка, опалення, невідкладною є реставрація. Адже найцінніший експонат Музею — це сама споруда тюрми. Комісія, до складу якої увійшли співробітники музею, фахівці з мерії, представники Галицької районної адміністрації м. Львова, сьогодні почала оцінку збитків. 

Однак оцінити повний масштаб втрат вдасться з часом, оскільки наразі перекриття наповнені водою і це загрожує зберіганню фондів та руйнуванням експозиції. 

Завдяки відданості і хоробрості працівниці музею Лідії Тополевської, яка кинулася рятувати спадщину та історичні цінності, вдалося уникнути низки руйнувань, щоб пробитися всередину крізь укріплену і заґратовану тюрму. Лідія Тополевська весь час перебувала заблокована на третьому поверсі приміщення, серед диму і вогню, але, на щастя і завдяки пожежникам, не постраждала. 

Найцінніше майно — архів ОУН та УПА, а також спеціалізована бібліотека Центру досліджень визвольного руху, що зберігаються у музеї, під загрозою затоплення. Як і вцілілі наразі і фондосховища та лабораторія музею. Та вже зараз є очевидним, що музей потребує коштів для відновлення, найперше — перекриття даху, що зараз відкритий для дощів та негоди, встановлення дверей та вікон, осушування приміщень тощо.

Із цією метою Музею та партнер і співзасновник Центр досліджень визвольного руху організовують благодійний збір коштів.

Бажаючих допомогти музею просять перевести кошти на картку Приват Банку 5168752000922339 (Слабоспицький Олег). Інші рахунки будуть оприлюднені згодом. 


ДОВІДКА. Унікальний в Європі український Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" створений у колишній катівні КҐБ та Гестапо, він один із трьох у Східній Європі (два інших - це музей-тюрма НКВД у Вільнюсі та музей-тюрма Штазі в Берліні). 

Музей відкрито 28 червня 2009 року, 14 жовтня 2009 року він отримав статус національного.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.