Проспекту Бандери бути. Апеляційний суд визнав законним перейменування

У четвер, 22 квітня, Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційні скарги Українського інституту національної пам’яті, Київської міської ради, Всеукраїнського об’єднання “Свобода” та підтвердив законність перейменування низки вулиць Києва.

 

Як повідомляє УІНП, йдеться про перейменовані рішенням Київської міської ради від 7 липня 2016 року № 559/559:

вулицю Баумана на Януша Корчака у Шевченківському районі,

вулицю Кутузова на Генерала Алмазова,

вулицю Суворова на Михайла Омеляновича-Павленка,

провулок Кутузова на провулок Євгена Гуцала (усі три – у Печерському районі),

проспект Московський на Степана Бандери в Оболонському та Подільському районах.

"Ми послідовно наголошуємо, що рішення Київської міської ради щодо цього перейменування було законним та було прийнято із дотриманням необхідних процедур громадського обговорення. Воно мало на меті увічнити пам'ять про ряд історичних постатей, в тому числі тих, які визнані Законом борцями за незалежність України.

Окремо хотів би наголосити, що діалог щодо складних тем минулого має базуватися на глибокому вивченню історії нашої країни та відбуватися у академічному чи іншому цивілізованому форматі, а не постійно підмінятися політичними чи ідеологічними спекуляціями", – зауважив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Інтереси Українського інституту національної пам'яті в адміністративному провадженні представляв адвокат В`ячеслав Якубенко. Повний текст судового рішення невдовзі буде опублікований на Єдиному державному реєстрі судових рішень.


Нагадуємо, що 28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення у адміністративній справі № 826/17079/16 за позовом громадської спілки "Громадський контроль та порядок" про скасування рішення Київської міської ради від 07.07.2016 року № 559/559 "Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві", яким депутати перейменували п'ять топонімів міста Києва.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.