У Кропивницькому повернули до музею три відреставровані ікони

До Кропивницького обласного музею мистецтв після реставрації повернули три ікони, датовані 18-20 століттями

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне.

 

Серед повернутих ікон – "Хрещення або Богоявлення Господнє", "Відсічення голови Святого Іоанна Предтечі" та "Богородиця Почаївська".

За словами директора музею Тетяни Ткаченко-Суханової, разом з іконами відреставрували ще чотири графічні твори 19 століття. Роботи відновлювали у Харківській філії національного дослідного реставраційного центру України.

"Ікони та картини реставрували від одного до двох років. Реставрація була безкоштовною. В кожного з цих робіт своя історія, наприклад, ікони у свій час передали нам з деяких храмів. З понеділка (12 квітня - ред.) почнемо чіпляти кріплення до цих робіт і готові показати їх нашим відвідувачам у сакральному залі музею", - розповіла директор.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.