АНОНС: Лекція "Радянські військовополонені. Чому ми так мало про них знаємо?"

Чому важливо говорити про жертв війни, а не лише про її героїв? Відповідь на це питання буде представлена на прикладі історії нацистських таборів для радянських військовополонених на території Волині, біографій полонених червоноармійців, їх правового й соціального статусу в роки Другої світової війни та у повоєнний час.

Про це повідомляє громадська організація "Мнемоніка".

 

Доки існував Радянський Союз ці чоловіки й жінки жили з тавром "зрадника батьківщини" і до 1993 року перебували на обліку КҐБ. Нині, коли відбулася реабілітація цих жертв нацизму, відкрилися архіви, багато питань все одно залишаються без відповіді й потребують сумлінної роботи науковців.

Що відбувалося за колючим дротом шталагів? Де поховані загиблі в'язні? Скільки серед полонених червоноармійців було українців?


Лекторка: Тетяна Пастушенко – кандидатка історичних наук та співробітниця інституту історії України НАН України – займається студіями пам'яті та усноісторичними дослідженнями. Царина її наукових інтересів – Друга світова війна, а саме: проблеми нацистського окупаційного режиму, долі радянських військовополонених, в'язнів нацистських концтаборів та цивільного населення України у роки війни, а також питання українського острабайтерства в Третьому Райху, діяльність органів НКВД-НКҐБ у роки Другої світової війни та в повоєнний час.


Час: 6 квітня, вівторок, 18.00


Місце: подія відбудеться у форматі зум-конференції з онлайн трансляцією на fb-сторінку ГО "Мнемоніка".


Хто бажає долучитись до конференції – необхідно реєструватись за посиланням.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.