Спецпроект

Школярки передали до Музею відзнаку виконавців Голодомору

Марина та Ірина Шелегеда передали значок «За суцільну колективізацію та ліквідацію куркуля як кляси» до Музею Голодомору

Дізнавшись про Голодомор на уроці історії, школярки продовжили досліджувати тему вдома з батьками. Марина дізналася, що Музей Голодомору шукає експонати 19201930-х років і вирішила знайти сімейні речі, пов'язані з історією Голодомору. Однак вони не збереглися. Тоді батьки запропонували відшукати цінні речі в інтернеті та передати їх до Музею. Так було виявлено нагородний знак "За суцільну колективізацію та ліквідацію куркуля як кляси". Виготовляли та використовували його з другої половини 1920-х років.

 

Таким значком нагороджували більшовицьких активістів, які реалізовували злочинну політику комуністичного тоталітарного режиму, беручи участь в колективізації та розкуркуленні українців. 

"Значок вручали як нагороду за те, що ці люди відбирали худобу та іншу їжу в українців. За такі погані вчинки була якась нагорода…", — сказала Ірина Шелегеда.

Куркулями, цькуючи, називали заможних селян, які вміло організували своє господарство. У 19291930-х рр. до куркулів зараховували всіх, хто опирався колективізації чи планам хлібозаготівель. Сталін особисто проголосив політику "ліквідації куркульства як класу".

"Я почула на уроці про Голодомор і не могла уявити, як таке могло статися: людям було нічого їсти. Мене це дуже вразило і я хочу, аби багато людей про це дізналося. Тато сказав, що якщо про Голодомор знатимуть, то таке більше не станеться з Україною", — розповіла Марина Шелегеда.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.