Дослідники оприлюднили архівні документи про нищення УГКЦ

У вільному доступі опублікували 33 документи про операцію по ліквідації Української греко-католицької церкви — Львівський псевдособор, що був проведений радянською владою у 1946 році.

Документи свідчать про те, що 60—70% делегатів "собору" були агентами НКҐБ. Для проведення заходу влада виділила 400 тисяч рублів. Відібрані спецслужбою делегати були забезпечені житлом та харчуванням, на їхнє утримання просили не шкодувати грошей. Опозиційних представників греко-католицького духовенства репресували перед проведенням операції.

 
Світлина спільного святкування Водохреща УГКЦ та РПУ у 1946 році

Після тривалої підготовки агентури 8—10 березня 1946 року у Львові реалізували план псевдособору: скасували унію з Римо-католицькою церквою. УГКЦ вийшла з підпорядкування Ватикану та перейшла під владу російської православної церкви.

Центр досліджень визвольного руху публікує колекцію "Львівський псевдособор 1946 року у документах НКВД" спільно з Архівом служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

До збірки увійшли:

  • наказ про призначення охорони учасникам  псевдособору;

  • довідка про відправлення телеграми між працівники НКҐБ;

  • світлини спільного святкування Водохреща УГКЦ та РПЦ 19 січня 1946 року;

  • перелік прізвищ священиків, що мали бути запрошені на псевдособор;

  • спецповідомлення про реакцію духовенства і населення на Львівський "собор";

  • доповідна записка Микиті Хрущову про стан греко-католицької церкви після "собору", тощо.

Спецслужби ретельно перевіряли делегатів "собору" і звітували керівництву про їхні настрої. Так, наприклад, опозиційно налаштованим делегатом став священик, що зізнався у докорах сумління через участь у псевдособорі.

В одному з документів міститься донесення, що Папа Римський призначив кардиналом ув'язненого Йосипа Сліпого — це занепокоїло радянські спецслужби через можливі міжнародні "ускладнення".

У доповідній записці Микиті Хрущову повідомляли про різні реакції населення і духовенства на Львівський собор, зокрема про те, що один зі служителів разом з прихожанами плакав від розпачу під час богослужіння. Наводилися приклади переслідування греко-католиків, що збиралися по домах.

Українська інтелігенція сприйняла псевдособор вороже. У повідомленні НКҐБ наявні свідчення професора Івана Крип'якевича: "Більшовики знущаються над церквою і взагалі над всіма галичанами. Ми всі почуваємося в окупованій країні... Прийдеться або тікати зі Львова, або повіситися...".

Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.



Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.