У Польщі виявлено останки черниць, закатованих радянськими солдатами

Польським вченим вдалося встановити особи семи монахинь-катаржинок, убитих солдатами Червоної армії в січні 1945 року

Про це повідомляє РІСУ.

Вбивство червоноармійцями  семи монахинь, які працювали в госпіталі, було задокументовано ще в 1945 році. Пошуки велися Інститутом національної пам'яті спільно з Католицькою Церквою, яка веде процес беатифікації жінок, що прийняли мученицьку смерть за віру і вірність обов'язку.

Останки сестри Харитіни (Ядвіги Фаль) виявлені на кладовищі в Гданську, останки сестер Генероси (Марія Больц), Кшиштофори (Марти Кломфасс) і Ліберії (Марія Домінік) - в Ольштині, а сестер Роланди (Марії Абрахам), Гунільди (Дороти Стеффен) і Бони (Анни Песка) - в Орнет.

Їх могили використовувалися для повторного поховання, в ході пошуків довелося ексгумувати останки тих, хто був похований в них потім. Дослідники знайшли фрагменти одягу, характерних для черниць-катаржинок, чотки, хрести, медальйони із зображенням святого сімейства.

Інститут національної пам'яті Польщі розповідає, що коли в лікарню увірвалися радянські війська, сестри спробували захистити від них поранених німецьких солдатів. Тоді зазнали нападу і вони. Багато черниці перед тим, як загинути, були зґвалтовані.

Найбільш страшну смерть прийняла 42-річна сестра Кшиштофора. На її тілі було 16 штикових ран, їй викололи очі і вирвали язик. Сестру Генеросу, за даними Інституту, замкнули на горищі лікарні, де над нею знущалися 10 днів. Потім її звільнили, але не витримавши фізичних і психологічних страждань черниця померла 9 травня 1945 року.

 
Фото: Courtesy of the Institute of National Remembrance

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.