У Німеччині судитимуть 100-річного охоронця концтабору Заксенхаузен

Німецька прокуратура висунула звинувачення у співучасті в убивстві 3 518 людей 100-річному чоловіку — під час Другої світової війни він працював охоронцем у концентраційному таборі Заксенхаузен, що на околиці Берліну.

Про це повідомляє The Guardian.

 
Напис на брамі табору - "Праця робить вільним"

Прокуратура стверджує, що з 1942 по 1945 рік він працював охоронцем цього табору. Попри похилий вік чоловіка, вважається, що він може постати перед судом, хоча, можливо, доведеться вжити певних заходів і обмежити тривалість судових засідань.

Ця справа заснована на юридичному прецеденті в Німеччині, який визначив, що будь-кого, хто допомагав функціонуванню нацистського табору, можна притягнути до відповідальності за співучасть у скоєних там вбивствах.

Суд ще не призначив дату судового засідання.


Довідка. Концтабір побудували у 1936 році. Заксенхаузен діяв як трудовий табір і був відомий медичними експериментами, які там проводили. У таборі утримувалися переважно політичні вʼязні (як Степан Бандера, Андрій Мельник та ін.), а також євреї, роми та геї.

Число вʼязнів у різні роки сягало 60 тисяч людей, загалом на території табору загинули з різних причин понад 100 тисяч людей. Заксенхаузен у 1945 році звільнила Червона армія.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.