Інститут національної пам’яті у Вроцлаві може очолити радикальний націоналіст та антисеміт

5 лютого стало відомо, що новим керівником вроцлавського відділення Інституту національної пам'яті Польщі може стати Томаш Гренюх, який в минулому прославився радикальними націоналістичними поглядами.

Про це повідомляє Onet.pl.

 
Томаш Гренюх

Як відомо, Томаш Гренюх, колишній лідер Національно-радикального табору (ONR), доктор історії та співзасновник ONR в Ополє, був одним із організаторів першого маршу з нагоди Дня незалежності у Варшаві, а перед наступним закликав націоналістів брати участь у цьому заході.

Окрім організації поїздок опольських націоналістів до Варшави, Гренюх урочисто вшановував так званий "похід на Мисленіце". Йдеться про події вночі 22-23 червня 1936 р., коли праві бойовики на короткий час захопили Мисленіце, що у Малопольщі. Протягом декількох годин було знищено та пограбовано єврейські магазини, також була спроба підпалу синагоги.

Віце-мер Вроцлава Себаст'ян Лоренц повідомив, що висловив з приводу цього можливого призначення заперечення керівництву Інституту національної пам'яті у Варшаві.

Лоренц зазначив, що знає про минуле кандидата на посаду.

"Знаю, що Гренюх має неоднозначну репутацію. Зокрема, він в Ополе створив місцеве відділення радикальної націоналістичної організації ONR. Для мене він персона нон-грата в місті. Я звернувся з відповідним зверненням. Будемо чекати відповіді", - зазначив він.

У свою чергу, 9 лютого IPN відреагував на це призначення: "Доктор Томаш Гренюх перед тим, як зайняти посаду в.о. Директора відділення IPN у Вроцлаві, понад три роки працював у делегатурі Інституту національної пам'яті в Ополі, і майже півтора року керував нею.

Він виявився хорошим організатором. Стимулював діяльність делегатури, відкривав її для нових кіл, в т.ч. ветеранів та місцевого самоврядування. Його безпосереднє керівництво завжди заслуговувало найбільшої похвали.

Звинувачення проти доктора Томаша Гренюха пов'язані з його поведінкою в юності. За останнє десятиліття він визнав, що це були помилки, і вибачився за них".

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.