Українського посла обурила заява німецького президента про Другу світову та "Північний потік-2"

Україна рішуче виступає проти перекручування історії нацистської окупації, а також спроб виправдати добудову скандального газопроводу «Північний потік-2».

Про це в коментарі Укрінформу заявив посол України в ФРН Андрій Мельник, коментуючи інтерв'ю федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра газеті Rheinische Post.

 

У цьому інтерв'ю глава німецької держави висловлюється фактично за добудову газопроводу "Північний потік-2", назвавши "енергетичні відносини майже останнім мостиком між Росією та Європою, що лишився після суттєвого погіршення взаємин" між ФРН і РФ протягом останніх років.

При цьому як аргумент президент заявляє, що для німців важливим є "ще один зовсім інший вимір – погляд на дуже мінливу історію з Росією". Він нагадує, що 22 червня виповнюється 80-та річниця німецького нападу на Радянський Союз, що жертвами війни стали понад 20 мільйонів людей у колишньому СРСР. "Це не виправдовує хибну російську політику сьогодні, але ми не маємо права випускати з поля зору цей ширший контекст", - завершує свою думку президент Штайнмаєр.

"Згадані висловлювання федерального президента щодо історичної пам'яті викликали в Україні відверте здивування і справжній шок. Адже у такий спосіб по суті підхоплюється десятиліттями нав'язуваний російською пропагандою наратив про те, що буцімто Німеччина повинна нести свою історичну відповідальність і спокутувати свою вину за варварські злочини нацистської окупації лише перед Росією", - каже своєю чергою Мельник.

Він заявляє, що таке трактування, коли СРСР автоматично прирівнюється до Росії, є "абсолютно неприпустимим перекручуванням історії і прямим нехтуванням непомірними жертвами інших народів", насамперед українців, які входили до складу радянської держави, і під час брутального панування гітлерівської Німеччини зазнали неймовірних людських втрат та тотального знищення.

"Якби під час візиту до Києва пан Штайнмаєр свого часу відвідав Національний музей історії України у Другій світовій війні на дніпрових схилах, то він би дізнався про те, що саме український народ зазнав колосальних втрат під час нацистської навали і розв'язаної Третім Райхом війни на винищення та поневолення", - продовжує посол.

Він нагадав, що не менше 8 мільйонів мешканців України були замордовані айнзацгрупами СС та вермахтом, із них – понад 5 мільйонів мирних жителів; а з 6 мільйонів українців, які боролися проти нацистської Німеччини у лавах Червоної армії, більш ніж половина загинули героїчною смертю на полі бою або ж як безправні раби були закатовані голодом і холодом у таборах військовополонених.

Мельник висловлює жаль, що як засвідчили нещодавні дебати у Бундестагу, депутати німецького парламенту і досі не готові визнати величезну ціну, яку заплатила саме українська нація, коли лютував німецький терор, а також наш внесок у перемогу над націонал-соціалізмом.

Очільник дипломатичної місії сподівається, що вже найближчим часом найвищий законодавчий орган ФРН все ж таки ухвалить рішення про спорудження у Берліні окремого меморіалу мільйонам українських жертв нацизму, який стане важливим кроком на шляху відновлення загубленої історичної справедливості та справжнього повоєнного примирення.

У цьому сенсі українська сторона офіційно ініціює проведення урочистого засідання Бундестагу з нагоди 80-річчя нападу Німеччини на СРСР, присвяченого вшануванню саме цих забутих жертв розв'язаної Гітлером кривавої війни, - поінформував Мельник. Адже 22 червня 1941 року не Москва, а саме українські міста зазнали масованих ударів люфтваффе: цілями бомбових ударів стали Київ, Житомир, Одеса, Севастополь, інші цивільні об'єкти.

"Саме ось цей "ширший контекст" і варто було б мати на увазі, перш ніж цинічно використовувати настільки чутливі історичні аргументи заради відбілювання "Північного потоку-2", який вже в наші дні несе у собі пряму загрозу нової гарячої фази російської агресії, що не припиняється ні вдень, ні вночі вже сьомий рік поспіль і несе невимовний біль і страждання на українську землю", - заявив посол.

Насамкінець він порекомендував федеральному президентові Штайнмаєру прочитати книгу професора Тімоті Снайдера "Криваві землі", аби осягнути, що саме захоплення України та повне фізичне знищення і поневолення її жителів перебувало у самому епіцентрі загарбницьких планів Третього Райху задля розширення життєвого простору німецької держави на Сході Європи.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.