Боротьба з расизмом та сексизмом: у Сан-Франциско перейменують 44 школи

Комітет з питань освіти Сан-Франциско вирішив перейменувати 44 школи у рамках боротьби з расизмом та сексизмом.

Про це повідомляє NBC News.

Школа Авраама Лінкольна у Сан-Франциско
Школа Авраама Лінкольна у Сан-Франциско

Рішення було ухвалене шістьма голосами "за". Проти виступив один член комітету.

Всього у місті буде перейменована майже третина шкіл.

У комітеті заявили, що школи, які були названі на честь колишніх президентів США Авраама Лінкольна, Джорджа Вашингтона та інших діячів, будуть перейменовані, оскільки ці люди мали відношення до расизму, сексизму або рабства.

Чиновники додали, що громадськість може до 19 квітня запропонувати альтернативні назви для вказаних шкіл.

Саме обговорення даного питання тривало ще з 2018 року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.