Посол України в Грузії відвідав будівництво музею-бібліотеки Лесі Українки в Сурамі

Посол України в Грузії Ігор Долгов 29 грудня у рамках робочої поїздки до грузинського містечка Сурамі відвідав будівництво нової будівлі музею-бібліотеки Лесі Українки.

Про це йдеться на сторінці Посольства України в Грузії у Фейсбуці.

 

Як зазначається, пан посол обговорив подальші кроки щодо будівництва музею з Головою товариства Лесі Українки в Грузії Таріелом Гоголадзе.

Окрім того, дипломатом та головою українського товариства були обговорені перпективи відзначення у 2021 році 150-річного ювілею Лесі Українки.

Під час робочої поїздки Ігор Долгов також завітав до Сурамської школу № 3 ім. Л.Українки та передав новорічні подарунки творчо-музичному учнівському гурту цієї школи, який бере участь в українських конкурсах та фестивалях у Грузії.


Процес реконструкції будинку-музею відомої української поетеси та письменниці Лесі Українки в Сурамі розпочався на початку 2020 року через повну деградацію існуючої будівлі, спричинену зсувами.

Ініціатива відновити меморіальний будинок та музей разом із Національним агентством збереження культурної спадщини Грузії належить Надзвичайному і Повноважному Послу України в Грузії Ігорю Долгову, який бере активну участь у процесі реабілітації.

Новий музей Лесі Українки має стати центром українсько-грузинської культури в Сурамі. У фондах музею зберігатимуться матеріали, що стосуються життя та творчості Лесі Українки: збірки поетеси, рукописи, документи різного характеру, зразки образотворчого мистецтва, нумізматичний, фото та етнографічний матеріал. Ініціатором відкриття старого музею у 1952 році був письменник Георгій Леонідзе.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.