Спецпроект

Коментар УІНП щодо розкопок у Бабиному Яру

25 грудня Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” провів розкопки на місцевості, на якій згідно з документами Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” розташоване колишнє Кирилівське православне кладовище. Територія, де проводилися розкопки, також межує з давнім єврейським цвинтарем. І православній, і юдейській релігійним традиціям властиве пієтетне ставлення до місць поховань.

Тож Український інститут національної пам'яті наголошує, що не слід без особливих на те підстав проводити у межах кладовищ земляні роботи, які можуть потривожити тлінні останки людей або пошкодити поховання.

 

Тим паче неприйнятною є реалізація проєктів, що торкаються православної та єврейської громад, без діалогу з цими громадами та врахування їхньої думки.

УІНП також нагадує, що існує "План організації території Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр", на якому позначені охоронні зони. Використовуючи цей документ, єврейська, православна, караїмська, мусульманська чи інші причетні громади можуть спільно домовитися про місця розташування нових культових чи меморіальних споруд у Бабиному Яру.

Водончас у коментарі наголошується, "що до Українського інституту національної пам'яті офіційно не зверталися із запитом порекомендувати установи, які проводять земляні роботи.

У ході робочої комунікації між керівництвом Інституту, Міністерства культури та інформаційної політики України й Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" була названа низка організацій у цій сфері з хорошою репутацією, серед яких і приватне підприємство "Пам'ять і слава".

УІНП наголошує, що, за наявною в них інформацією, поширене частиною ЗМІ повідомлення, що знайдені під час розкопок людські останки були викинуті, не відповідає дійсності. У ході земляних робіт виявили фрагменти людського черепа і рештки тварин. Кістки тварин справді вилучили, тоді як людські останки повернули на дно шурфу та засипали ґрунтом.

Планується, що більш детальна інформація щодо проведених робіт буде оприлюднена у звіті приватного підприємства "Пам'ять і слава".

Український інститут національної пам'яті звертається до ініціатив, долучених чи зацікавлених у меморіалізації Бабиного Яру з нагадуванням: цей простір, на жаль, тривалий час був простором трагедії, забуття та воєн пам'яті.

Кожен проєкт із меморіалізації Бабиного Яру, якщо він реалізовуватиметься без належної чутливості до цього складного простору та поваги до всіх, кого він торкається, буде лише провокувати напруження в суспільстві та конфліктність.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.