Дев’ятий за рік аудіогід українською запустили у римському Колізеї

У межах проекту першої леді України Олени Зеленської з впровадження україномовних аудіогідів у музеях світу відбувся запуск дев’ятого українського аудіогіда. Цього разу – у Колізеї в Римі.

Про це передає офіційне інтернет-представництво Президента.

 

Зазначається, що провадження україномовних аудіогідів є частиною напрямку "культурна дипломатія". Цей проект покликаний поширювати українську мову в світі, щоб голос України звучав у найвидатніших світових пам'ятках.

"Вперше ідея впровадження україномовних аудіогідів з'явилася в мене у Берліні під час автобусної екскурсії містом. Насправді, це було вперше, коли в переліку можливих мов я побачила українську", – розповіла Олена Зеленська.

"Голосом" аудіогіда став український актор дубляжу Юрій Сосков.

"Радий долучитися до цього, на мою думку, потрібного проекту. Дуже добре, що наша країна почала опікуватися питанням рідної мови у музеях світу", – сказав Сосков.

За словами дружини Президента України, наступного року україномовні аудіогіди запрацюють у лондонському Тауері, Версальському палаці, Національному природознавчому музеї в Берліні, музейному комплексі Ватикану, Меморіальному комплексі історії Голокосту – Яд Вашемі, Державному музеї мистецтв імені Ігоря Савицького в Узбекистані.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.