Українські євреї звернулися до громадянського суспільства

Українські євреї звернулися до громадянського суспільства із закликами нарешті усвідомити трагедію Бабиного Яру як частину української історії та української історичної пам’яті та не допустити осквернення пам' яті жертв Бабиного Яру

Звернення українських євреїв до громадянського суспільства України

 

Ми, українські євреї, як і багато євреїв різних країн, безумовно, підтримуємо ідею увічнення пам'яті десятків тисяч євреїв та людей, інших національностей та конфесій, вбитих нацистами у Бабиному Яру в роки Другої світової війни. Кращі представники нашого та інших народів боролися за це багато років. Але нам не однаково, хто і якою ціною втілить цю ідею в життя.

Вважаємо неможливим і неприпустимим будь-яке рішення, що передбачає будівництво на території кладовищ і місць масових поховань – це абсолютно суперечить єврейській та загальнолюдській традиції й моралі.

Тому ми підтримуємо український проект комплексної меморіалізації Бабиного Яру, яка не передбачає жодного фундаментального будівництва на землі, де знаходилися православне, єврейське, караїмське та мусульманське кладовища, і де поховані останки десятків тисяч жертв нацистських катів. Саме тому нас обурили плани

ініціаторів створення російського проекту Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ) побудувати так звану тимчасову поминальну синагогу на території колишнього Кирилівського православного цвинтаря в урочищі Бабин Яр, одразу за пам'ятником "Менора".

Це вже не перша спроба керівництва російського проекту цинічна й неприйнятна для релігійних євреїв, як і для віруючих всіх конфесій, і взагалі, для нормальних, порядних людей, використовувати територію кладовищ і заповідника "Бабин Яр" для просування своїх провокаційних ідей і піар-акцій.

Нагадаємо сумнівну в естетичному плані арт-інсталяцію, присвячену річниці початку розстрілів у Бабиному Яру та встановлену у вересні поточного року, всупереч протестам громадськості, безпосередньо на землі зруйнованого Єврейського кладовища.

Саме на цьому місці ініціатори МЦГБЯ обіцяють побудувати величезний комплекс меморіалу-музею в порушення всіх можливих заборон і обмежень єврейської релігії, а також українського законодавства і міжнародних зобов'язань України.

Єврейська релігійна традиція однозначно забороняє будь-яке будівництво на місцях кладовищ і масових поховань. Спроба побудувати синагогу на землі Православного кладовища є образою єврейських духовних і моральних цінностей, а також відвертою провокацією проти православних віруючих, проти всіх, чиї рідні та близькі упокоєні на Кирилівському цвинтарі.

Безкарність надихає. Схоже, що російські мільярдери – спонсори проекту (Фрідман, Хан і Фукс) більше, ніж у будівництві меморіалу, зацікавлені в провокуванні громадського обурення проти його створення.

Мета подібних провокацій – порушити міжконфесійний і міжетнічний мир в Україні, а тих, хто виступає проти подібного блюзнірського будівництва, на весь світ оголосити "жахливими українськими антисемітами".

Люди, що оголошують себе ревнителями пам'яті жертв Голокосту, ще більше, ніж інші, не сміють оскверняти поховання – ні місця, де мученицькою смертю гинули жертви нацистів, ні території зруйнованих радянською владою кладовищ.

Порядна людина не може, не має права примиритися з подібним святотатством.

Просимо тих, хто поділяє нашу позицію і побоювання, підтримати це Звернення.

Просимо у ваших відповідях на даний лист та у коментарях на ФБ повідомити, чи дозволяєте ви також приєднати своє ім'я, прізвище і країну проживання до даного Звернення.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.