Скандал довкола нового директора Історичного музею в Дніпрі продовжується. ВІДЕО

Апеляційний суд виніс рішення по резонансній справі, яка триває більше двох років і стосується виборів директора Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького.

Про це "Історичній правді" повідомила позивачка у справі Яна Тимошенко.

 


Передісторія

У листопаді 2018 року відбувся конкурс на посаду директора одного з найбільших і найстаріших музеїв України: Дніпропетровського національного історичного музею.

Перемога в конкурсному доборі за рішенням конкурсної комісії, сформованої Дніпропетровською Обласною Радою, була віддана Юлії Пісчанській, яка ніколи не працювала в музейних закладах, позиціонувала себе як ресторатора, але зазначала, що працювала продюсером в ялтинській фірмі "ООО "Горизонт-фільм".

Ця подія викликала широкий резонанс не тільки у м. Дніпрі, але й в інших містах України. У громадськості виникли численні запитання і стосовно відповідності кандидатури кваліфікаційним вимогам Закону України "Про культуру", і стосовно достовірності поданих Пісчанською Ю. документів (а саме зазначеного досвіду роботи), і стосовно складу комісії з конкурсного добору, її об`єктивності та неупередженості, а також щодо рішення зазначеної комісії.

Саме ці спірні факти та порушення стали підставою судового позову з вимогами скасувати результати конкурсного добору, скасувати призначення Пісчанської Ю.В. на посаду директора ДНІМ ім. Д.І. Яворницького, а також зобов`язати Дніпропетровську обласну раду оголосити новий конкурс.

Позивач у справі – Яна Тимошенко, завідувачка Меморіального будинку-музею академіка Д.І. Яворницького, яка теж була кандидаткою в цьому конкурсі.

21 листопада 2019 року суд першої інстанції задовольнив вимоги позовної заяви, 1 жовтня 2020 року апеляційний суд підтвердив це рішення в частині скасування результатів конкурсного добору. З повним рішенням суду можна ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень за посиланням.

Стосовно призначення Ю. Пісчанської на посаду директора ДНІМ ім. Д.І. Яворницького апеляційний суд в своєму рішення зазначає, що "разом із визнанням протиправним та скасуванням рішення конкурсної комісії, відпадають підстави … призначення її на посаду".

А також: "Колегія суддів вважає, що наслідки прийняття рішення суду та висновки, які наведені в цьому рішенні, мають бути враховані відповідачем при здійсненні його дискреційних повноважень".

Таким чином, оскільки результати конкурсу скасовані, то має бути призначений новий конкурс як єдиний законний шлях призначення директора Комунального закладу культури.

З повним рішенням апеляційного суду можна ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень за посиланням.

Рішення суду вступило в силу 1 жовтня 2020 року, але до сих пір не виконано Дніпропетровською обласною Радою як відповідачем в цій судовій справі та уповноваженою особою у вирішенні питань призначення керівників комунальних закладів культури.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.