У Сербії почали ексгумацію масового поховання часів війни в Косові

У місцевості Крижевак біля міста Рашка сербська влада почала ексгумацію людських останків, які можуть бути тілами косовських албанців, страчених під час війни 1998-1999 років

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Reuters.

Так, слідчі використали супутникові зображення, аби локалізувати місце масового захоронення в місцевості Крижевак на півдні Сербії.

Припускається, що в цьому місці може бути знайдено 17 тіл.

Утім судмедексперт Сузана Матеїч зауважила, що подальше розслідування може бути перерване зимовими снігами та коронавірусними обмеженнями.

 

Нині вважається, що в роки конфлікту в Косові загинули більше 13 тисяч осіб. Ця війна завершилася військовою інтервенцією НАТО та бомбардуваннями Союзної Республіки Югославії. Белград змушений був вивести війська зі своєї бунтівної провінції, де більшість населення становили албанці. В Косові було розміщено міжнародний миротворчий контингент, який присутній там і досі.

Згодом, у січні 2008 року, Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність і наразі є лише частково визнаною державою. Хоча більша частина західних держав, включаючи США, визнає косовський суверенітет.

Уже майже 10 років зі значними труднощами тривають дипломатичні переговори про нормалізацію між Сербією та Косовим – за посередництва ЄС та США.

Більше 20 років після завершення війни в Косові триває пошук останків її жертв. І це питання є значною перешкодою в процесі пошуку порозуміння між Белградом та Приштиною.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.