У російському Волгограді викликають на допити колишніх вʼязнів концтаборів

Слідчий комітет Росії викликав на допити кілька десятків колишніх вʼязнів нацистських таборів.

Про це пише "Новая газета".

 
Сталінградська битва, 10 вересня 1942 р.
фото: тасс

За її даними, повістку отримали літні люди по всій Росії, в одному тільки Волгограді на допит викликали 80 осіб. Згідно з текстом повістки, що опинилася в розпорядженні видання, у Волгограді розслідується "вчинення німецько-фашистськими загарбниками та їхніми посібниками вбивства щонайменше 1 700 радянських громадян".

У Слідкомі не прокоментували газеті цю інформацію. Джерело видання у відомстві сказало, що справу "про масові вбивства мирних громадян" порушили в липні 2020 року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.