Археологи дослідили замок першого волинського воєводи

Уже другий рік Литовезька сільська рада замовляє дослідження на городищі в селі Литовеж і виділяє для цього кошти. Наскільки відомо з відкритих джерел, досі жодна громада не виділяла гроші на археологічні дослідження.

Розкопки проводили силами членів гуртка археологічного гуртка СНУ імені Лесі Українки, повідомляє інтернет-видання "Волинь".

 

– Я ініціював ці дослідження, бо розумію вагу вивчення минулого. Археологи проводять розкопки уже два роки. На це з бюджету виділили 50 тисяч гривень. Наступного року хочемо виділити близько 100 тисяч гривень, бо потрібно провести більший обсяг робіт. Хочемо популяризувати свою історію, своє минуле, – розповів голова Литовезької сільської ради Іван Іванчук, який чимало доклався і до організації побуту студентів.

– На Волині збереглося чотири замки князів Чорторийських. З них один мурований у Клевані та земляні у Старому Чорторийську, Новожукові Рівненської області та Литовежі Іваничівського району. Ми розрізали культурний шар замку. Ним володів князь Олександр Чорторийський.

Він був першим волинським воєводою і першим з цієї князівської родини у Литовежі. Ми встановили, що тамтешній замок дуже схожий на укріплення у Старому Чорторийську та Новожукові, – розповів начальник Литовезької експедиції Інституту археології НАНУ Сергій Панишко.

Другим відкриттям стало віднайдення стіни монументальної споруди, можливо церкви, яка складена з цегли XIV-XV століття. Хоча сама споруда пізнішого часу. Осільки археологи відкрили дуже малий шматок стіни, то її не датували.

Третій важливий момент – знайшли нові вали на городищі, які докорінно змінюють планування цієї пам'ятки.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.