В Ірані знайшли незвичне стародавнє поховання

Іранські археологи виявили стародавній людський скелет у двох глечиках в гробниці у сільській місцевості в провінції Кордестан

 

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Tehran Times.

Дослідження проводилося під керівництвом Науково-дослідного інституту культурної спадщини та туризму в Сарвабадському районі.

У місцевому департаменті туризму зазначають, що скелет належить до парфянської епохи (247 р до н.е. — 224 р н.е.).

"У парфянській похоронної традиції гігантські глечики зазвичай грали роль трун, а у виявленої гробниці, тіло помістили у два глиняних глечика … Нижче ребер тіло, схоже, належало людині, яка померла від травм", — пояснив керівник проекту Шокух Хосраві.

Парфянська імперія, також відома як Імперія Аршакидів, була великою політичною та культурною потугою на території Ірану. Парфяни переважно перейняли мистецтво, архітектуру, релігійні вірування та королівські відзнаки своєї культурно неоднорідної імперії, що включала перську, елліністичну та регіональні культури.

На піку свого розвитку Парфянська імперія простягалася від північних меж Євфрату, на території сучасної центрально-східної Туреччини, до східного Ірану.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.