У Києві відкрили пам'ятну дошку журналісту Георгію Гонгадзе

16 вересня у Києві на Хрещатику до 20 роковин вбивства встановили пам'ятну дошку журналісту, засновнику "Української правди" Георгію Гонгадзе

Пам'ятний знак встановили на будівлі Національної спілки журналістів України за адресою вул. Хрещатик, 27а, передає Еспресо.TV.

Виготовлення дошки ініціювала Київська міська рада, виконавець - Департамент охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації, скульптор - Василь Маркуш.

Спікерами на відкритті стали: Валентина Теличенко, правозахисниця, представниця родини Гонгадзе; Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України; Севгіль Мусаєва, головна редакторка видання "Українська правда"; Олександр Никоряк, директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.