У храмі XVII століття у Комарно досліджують давні крипти

У храмі Різдва Богородиці XVII століття у місті Комарно Городоцького району на Львівщині (відомий також як Костел в Комарно) триває дослідження крипт

Археологічні роботи є частиною наукових досліджень, що увійдуть до комплексного проєкту реставрації та пристосування пам'ятки архітектури.

За словами археологів, сьогодні вже відомо, що до кінця XVIII ст. у храмі хоронили представників місцевої еліти. Науковці натрапили на численні поховання у семи криптах собору, чотири з яких були відкриті і досліджені у ХХ ст, а три залишались невивченими до цього часу.

 

"У одній з крипт ми зробили отвір на місці первинного входу, адже раніше до неї та сусідніх двох не було жодної змоги потрапити", - пояснює археологиня, др. історичних наук Віра Гупало.

Серед знахідок - австрійська монета 1773 року, яка допомогла зафіксувати дату завершення поховань у соборі. За словами Віри Гупало, це збігається з іншою датою - 1784 роком, коли імператор Йосиф II видав наказ ліквідувати усі цвинтарі при храмі та закрити крипти.

Археологи також натрапили на шовкові шкаплери, хрест та кілька медальйонів. Один з них на аверсі має зображення Євхаристії, а на звороті - образ Непорочного зачаття Діви Марії, і був привезений з паломництва до Риму, про що має відповідний напис.

 

Усі знайдені у криптах храму останки опрацьовуватиме антропологиня Ольга Мінейко. За її словами, після ретельного вивчення можна буде сказати, скільки людей було поховано в храмі, якої статі, якого віку і навіть - на які хвороби вони страждали чи від чого померли.

"Археологічні дослідження дають нам багато інформації про поховальний обряд, водночас антропологічний аналіз дає можливість побачити людину: як вона росла, жила, чим займалась, які труднощі були на її шляху, зокрема хвороби. Це дозволить змалювати портрет населення Комарно XVII - XVIII ст.", - пояснила Ольга Мінейко.

Нагадаємо, від початку вересня у храмі Різдва Богородиці тривають археологічні дослідження. Основне завдання експедиції Рятівної археологічної служби під керівництвом Наталі Войцещук - дізнатись більше про саму святиню та таємниці, що вона приховує. Роботи передбачають вивчення стану фундаментів, прихрамової території та крипт під підлогою.

 

У перші дні науковці натрапили на невідомий раніше зовнішній вхід до підвалів храму.

Розробку проєкту реставрації храму ініціювала міська рада Комарно, співфінансує – департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА в рамках Програми "Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2018 – 2020 роки".

Багато дослідників вважають, що Комарно веде свою історію ще від XII – XIII ст., коли ці землі були частиною Звенигородського князівства. У 1473 році Комарно отримало магдебурзьке право, а відтак і статус міста.

Храм Різдва Богородиці побудований в 1656-1658 pp., на місці  старого дерев'яного костелу. Він є яскравим прикладом архітектури перехідного етапу – від ренесансу до бароко. Храм декілька разів ґрунтовно ремонтували. Востаннє – у 30-х pp. XX ст.: оновлено фасади та дзвіницю, замінено покриття підлоги на керамічну плитку.

 

В ансамбль храму також входять дзвіниця та колишня плебанія. У радянський період костел використовували як склад меблів. У 1992 р. його передали греко-католицькій громаді. Нині це діючий греко-католицький храм, а приміщеннях колишньої плебанії – шкільна бібліотека та спортивний зал.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.