У Вінниці знайшли кладовище вояків Української Галицької Армії

У Вінниці віднайшли кладовище вояків Української Галицької Армії та Армії УНР, знищене в радянський час. Науковці припускають, що це може бути найбільший український військовий цвинтар УГА не тільки в Україні, а й у світі

Про це повідомляє Вежа.

Попередні археологічні розкопки почали на території пустиря ліворуч від сучасного 45-го заводу всього кілька днів тому, 8 вересня. І з першого ж разу науковці виявили останки вояків, які понад 100 років тому померли від тифу.

 

Наразі на невеличкій трикутній ділянці зробили понад 20 шурфів, у яких виявили декілька десятків одиничних поховань (в домовинах), і одну братську могилу, в якій знайшли останки семи людей. Насправді це лише невеличка частина цього кладовища, адже воно має площу близько гектара і протягається вглиб території 45-го заводу.


–  Можливо, це ділянка для старшин, а можливо й для всіх солдатів, тому що такою була позиція Галицької армії: робити одиничні поховання у трунах, відповідно до християнських звичаїв, і не робити традиції братських могил. Але ми виявили одне поховання без трун, яке можна характеризувати як братську могилу. Подальші розкриття покажуть, на скільки це було характерно, – розповів Святослав Шеремета, директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Львівської облради.

 

Цинізм ситуації полягає у тому, що за радянський часів це кладовище не тільки знищили, а й побудували на цій території свинарник, рештки будівлі якого досі там є. Крім того, у шурфі, який зробили біля цієї будівлі, виявили будівельне сміття і трубу від водогону, який теж прокладали цією територією.

Олександр Федоришен, директор "Центру історії Вінниці", розповів, що для переважної більшості вінничан термін "Галицька Армія" був абсолютно невідомим. Тому поширеною була думка, що віднайдені останки і нагороди належали "якимось німцям з війни", тобто військовим Третього Райху. Але насправді йшлося про українських вояків. Дослідники припускають, що там може бути до двох тисяч похованих. Також відомо, що серед інших там похований український літературний критик, керівник архівної служби Начальної Команди ГА Михайло Федюшка, відомий також як Євшан.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.