Спецпроект

На колишньому кладовищі в районі Бабиного Яру почалося будівництво

31 серпня на території, що примикає до Меморіального заповідника Бабин Яр, на місці колишнього недобудованого спорткомплексу був відгороджений будівельний майданчик овальної форми, розміром приблизно 80х60 метрів.

Про це повідомляє Ваад України.

Будівельний майданчик станом на 6 вересня
Будівельний майданчик станом на 6 вересня
фото: йосиф зісельс

Прораб, що керує будівельним процесом, пояснив співпрезиденту Ваада України Йосипу Зісельсу, що на огородженій території до 29 вересня 2020 року має бути зведений подіум для тимчасової експозиції.

Конструкція подіуму складається з 10 пустотілих металевих колон, без даху. Висота колон – 6 метрів, діаметр 0,8 метра. Глибина фундаменту, зі слів виконроба, не більше 10 см, так як глибше копати не можна, тому що це кладовище. Подіум будується терміном на 2 роки, потім на його місці буде побудований музей.

Редакція сайту Ваада звернулася до історика, відповідального секретаря Громадської комітету "Бабин Яр" Віталія Нахманович за коментарем.

"Я можу сказати тільки одне: і тим, хто проводить ці роботи, і тим, хто давав на них дозвіл, і, головне, тим, хто ставить їм завдання – для них всіх абсолютно очевидно, що будівництво відбувається на кладовищі.

У всіх своїх заявах всі ці Фрідмани, Щаранський, Блайх та інші кричали: "Ми на кладовищі нічого не робимо, у нас є документи, і наш майданчик не на кладовищі".

Але жоден з них, або їхніх підлеглих жодного разу не показав документи, в яких було б зазначено, що місце будівництва не є територією цвинтарю, хоча такі документи у них неодноразово запитували.

На всі запити завжди отримували одну і ту ж відповідь: "У нас є висновок"…

В результаті виявилося, що самі знають, що будують на кладовищі. Прораб, який робить цю роботу, теж пояснює: "Ми тільки на десять сантиметрів копаємо, це ж кладовище". І зараз вони ставлять ці конструкції як би не на землі, а "в повітрі", "над кладовищем". Але і цього робити не можна, тому що конструкції все одно спираються своїми фундаментами на землю цвинтаря.

А через два роки на цьому ж місці мають побудувати музей. Його теж будуватимуть "над кладовищем"?

Сьогодні ми можемо зробити остаточні і дуже важливі, на мій погляд, висновки:

Всій команді Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" - і засновникам, і членам Наглядової ради, і менеджменту – завжди було відомо, що об'єкт буде розташовуватися на території кладовища.

За єврейською, та й за будь- якою іншою традицієї будівництво на кладовищах заборонено.

Творцям меморіалу глибоко наплювати на цю заборону.

Будівництво триватиме незважаючи ні на що.

Якщо ми всі разом його не зупинимо!" - наголосив Віталій Нахманович.


Читайте також: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.