На Волині встановили пам'ятник двом сотникам УПА

У Мильцях Старовижівського району освятили пам'ятник сотникам УПА.

Про це повідомляє Район.Історія.

 
фото: Район.Історія

Подія відбулася 23 серпня у День державного прапора України.

З нагоди цієї події на кладовище прибули представники духовенства православної церкви України, родичі сотників, їх земляки із села Мизового, активісти з інших куточків.

Після закінчення урочистостей усі присутні біля могил сотників виконали Гімн України.

Уродженці Мизового Костянтин Жолинський та Михайло Поляк загинули у 1943 році. Обоє були сотниками Української Повстанської Армії, вірними синами України, поклали за неї свої голови, коли їм навіть не було тридцяти.

 
фото: Район.Історія

Багато десятиліть на їх могилі у селі Мильці Старовижівського району не було ніякого ні хреста, ні бодай якогось знака. Лише невеликий горбик землі. Але зусиллями людей, небайдужих до своєї минувшини, історичну пам'ять вдалось відновити.

Долю двох загиблих своїх земляків дослідив та розповів широкому колу громадськості краєзнавець Микола Шаясюк. Місце поховання сотників показали старожили.

Після цього депутат Старовижівської районної ради Іван Омельчук разом зі своїм колегою Анатолієм Лавринюком та родичами виготовив та встановив на їх могилі пам'ятник.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.