У Вінниці встановлять пам'ятник патріарху УГКЦ Любомиру Гузару

Авторами пам'ятника блаженнійшому Любомиру Гузару, який встановлять у парковій зоні поблизу храму Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ у Вінниці є скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов

Про це повідомляє "Релігійна правда" з посиланням на прес-службу УГКЦ.

Авторами ідеї встановлення пам'ятника владиці стали єпископ Йосиф Мілян та о. Григорій Рогацький.

 

Блаженнійший Святослав у розмові з митцями зазначив, що це буде перший у світі пам'ятник патріарху Любомирові Гузару. За словами предстоятеля УГКЦ, це – особлива місія скульпторів, яка ще більше приближуватиме глядачам життя та постать Блаженнішого Любомира.

Коментуючи працю скульпторів, Глава УГКЦ зауважив, що їм вдалося зберегти глибокі людські риси Блаженнішого Любомира. Фізіологічно руки священника у скульптурі важко передати. Адже його руки – це особливий спосіб проповіді.

"У пам'ятнику руки Блаженнішого спочилі на посоху… Спочилі від праці, втомлені від хвороби, важкі з віком. Ці руки монаха-студита працювали в городі Кастель-Гандольфо, ці руки не боялися господарської праці. Руки, які благословили свій народ, у яких спочивав Спаситель. Ці руки роздавали джерело безсмертя – Прествяту Тайну Євхаристії", – відзначив владика Святослав.

Очільник УГКЦ додав, що у скульптурі також непросто передати очі, які не бачать. Але митцям це вдалося. Адже попри заплющені очі, його очі промовляють.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.