На Дніпропетровщині науковці сподіваються, що знайшли могилу Олександра Поля. ВІДЕО

Історики вважають: саме завдяки чоловіку місто почало стрімко розвиватися, а регіон став промисловим.

У Дніпрі ймовірно знайшли поховання знаменитого Олександра Поля: першого почесного громадянина міста. Принаймні знахідка, на думку археологів, збігається з деякими відомостями про могилу. Місце поховання підприємця ХІХ-го століття раніше вважалося втраченим. Наскільки наблизилися науковці до розкриття загадки – розповідає кореспондентка "5 каналу" Наталка Світлова.

 

"Бачите, вона на ніжках. Стояла на ніжках. А оце верхня частина. Її розірвали. А це кришка з верхньої частини труни, яка відкривалася", – розповідає Дмитро Каюк.

Цинкова труна зі склепу з червоної цегли. У ній же друга – дерев'яна. Це одна з могил, яку знайшли археологи поряд із фундаментом церкви Святого Лазаря. Джерела археологів вказують, саме біля неї слід шукати могилу відомого підприємця регіону Олександра Поля.

"Ось прямо коло дзвіниці, ми не навмання шукали, просто прикинули, де може бути розташоване це поховання. Ось цей вскритий, досліджений повністю, оцей зараз в стадії дослідження", – каже Дмитро Каюк, директор КП "Етнографічні парки Дніпра".

Олександр Поль – перший почесний громадянин Катеринослава, так називалося місто Дніпро до початку минулого століття.

Історики вважають: саме завдяки йому місто почало стрімко розвиватися, а регіон став промисловим. Раніше місце його поховання вважалося втраченим.

Тепер пошуковці знайшли ймовірне місце поховання: у Севастопольському парку Дніпра.

"Ми взагалі звертаємо увагу на все те, що може засвідчувати наявність тут церкви. Кожна знахідка для нас є важливою", – розповідає Ольга Сеньковська, студентка-археологиня.

Адже всі заможні склепи й могили на колишньому цвинтарі розграбовані, зокрема і кам'яний, у якому знайшли останки чоловіка й жінки.

"Крадії, які обікрали цей склеп, вони обікрали все. У тому числі і одяг. Скоріше за все він був гаптований золотом. Чому немає жіночого черепа важко сказати. Однак скоріше за все – у черепі були золоті зуби", – говорить Дмитро Каюк.

"Звичайно, це ускладнює ідентифікацію людей, які тут були поховані, тому що якраз оцих речей і немає, речей індивідуальних, які б могли вказати на особу", – каже Дмитро Тесленко, керівник археологічної експедиції.

На пошуки могили Олександра Поля експедицію відправили 2 місяці тому. Відомо, що сам чоловік помер у віці 58 років. Його дружина Ольга за 26 років – у 74. В останках із кам'яного склепу антропологи шукають непрямі ознаки, які б могли вказати на особи похованих.

"Досить сильно він навантажувався за життя, у нього спрацьовані шийні хребці, остеохондроз і права рука, праве плече, тобто щось він активно робив правою рукою. Це може бути і трость може бути. Жінка дуже літня. Жінка старше 60 років. Можливо і більше", – розповідає Олександра Козак, антрополог.

Розкопки в Севастопольському парку Дніпра тривають. Далі науковці ідентифікуватимуть останки похованих тут людей. І можливо тоді остаточно віднайдуть могилу підприємця, археолога і мецената Олександра Поля.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.