Науковці знайшли місце, написане Ван Гогом на його останній картині

Учений виявив місце у Франції, де в 1890 році художник Вінсент Ван Гог написав свою останню картину «Коріння дерев».

Про це повідомляє пресслужба музею художника в Амстердамі.

 

Науковий керівник Інституту Ван Гога Вутер ван дер Він виявив листівку 1900—1910 років, на якій зображений схил пагорба і дерева. Місцина розташована у французькому селі Овер-сюр-Уаз — там Ван Гог провів останні місяці життя.

Вчений припустив, що це місце могло бути зображено на останній картині художника "Коріння дерев". Його здогадк підтвердили дослідники з Музею Ван Гога в Амстердамі, а також дендролог, який спеціалізується на історичній рослинності.

"Те, що це місце зображено на останній картині художника, додає йому ще більше винятковості й навіть драматичності. Швидше за все, Ван Гог часто проходив повз, коли йшов до полів, де він малював протягом останнього тижня свого життя й де наклав на себе руки", — сказав один із працівників музею.


Вінсент Ван Гог помер 29 липня 1890 року. За два дні до цього він вистрілив собі в серце з револьвера, купленого для відлякування пташиних зграй під час роботи на пленері, однак куля пройшла нижче. Завдяки цьому він самостійно дістався до номера готелю, де незабаром помер.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.