Суд стягує понад 5 мільйонів з художника Марчука за оренду землі під музей

Господарський суд Києва ухвалив рішення про стягнення понад п’яти млн грн з ТОВ "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука" на користь Київської міської ради за несплату оренди земельної ділянки.

Про це йдеться в ухвалі суду від 17 червня 2020 року.

 

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука" ...на користь Київської міської ради... 4 807 619,50 грн (чотири мільйони вісімсот сім тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень 50 копійок) заборгованості, 472 171,14 грн (чотириста сімдесят дві тисячі сто сімдесят одну гривню 14 копійок) інфляційних втрат, 125 847,16 грн (сто двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок сім гривень 16 копійок) 3% річних та 90 054,85 грн (дев`яносто тисяч п`ятдесят чотири гривні 85 копійок) судового збору", - йдеться у рішенні суду.

У матеріалах суду зазначається, що договір про оренду земельної ділянки датований 2010 роком.

Суд звернув увагу на наявність неодноразових звернень відповідача щодо зменшення розміру орендної плати, зокрема, у зв`язку з неможливістю розпочати будівництво музейного комплексу, тривалим погодженням дозвільної документації, зростанням вартості робіт тощо.

Суд встановив, що відповідач вчиняв належні дії, спрямовані на будівництво багатофункціонального культурного центру "Музей художника Івана Марчука". "Проте з незалежних від нього причин, пов`язаних, зокрема, з тривалим погодженням дозвільної документації, зростанням цін на роботи та матеріалів, складним фінансовим станом та несприятливою економічною ситуацією, відсутністю підтримки з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідач не зміг виконати свої зобов`язання за договором", - вказано в матеріалах суду.

Водночас, вказують в суді, надані відповідачем докази тривалого непогодження проєктної документації, невиконання позивачем та Міністерством культури України задекларованих намірів щодо прийняття участі у створенні музею, не можуть слугувати підставою для невиконання умов договору оренди земельної ділянки чи підставами для звільнення відповідача від відповідальності за таке невиконання.


Іван Марчук – народний художник України, лауреат Премії ім. Шевченка. У 2007 році потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета Дейлі телеграф.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.