Археологічна експедиція до Кам’янської Січі потребує допомоги. ФОТО. ВІДЕО

У серпні місяці повинна відбутись спільна запорізько-херсонська археологічна експедиція на Кам’янській Січі. Нестача фінансування робить неможливим проведення робіт, але археологи повні надії що завдяки Вашій допомозі цьогорічні дослідження відбудуться.

 

Кам'янська Січ заснована у 1709 р., й була шостою в історії Запоріжжя. Її виникненню передували пам'ятні, трагічні події. Після нападу військ Петра І на Чортомлицьку Січ та страти значної частини козацької старшини, частина козаків втекла та оселилася поблизу кордонів з кримсько-татарським ханством, заснувавши на річці Кам'янка нову січ.

Існує теорія про два періоди існування Кам'янської Січі (1709-1711 та 1728-1734 рр.), але не всі вчені погоджуються з цієї хронологією, але всі згодні, що на сьогодні це єдина (окрім Олешківської) козацька Січ, яка збереглась до сьогодні.

 

Збереглась не повністю, значна частина куренів першого ряду опинилася під водою Каховського водосховища, інша частина знаходиться в аварійному стані, кожного року потерпаючи від природних та антропогенних факторів.

 

Археологічні дослідження проводились на Січі починаючи з 1913 року, потім у 30-х, 50-х, 70-х, 90-х, майже кожні двадцять років. За цей час археологія значною мірою поширила наші знання та уявлення про козацький побут. Але все ще попереду, і потрібно продовжувати дослідження, відкривати нові пласти історії козацтва.


"Віримо, що розкопки будуть продуктивними та корисними для вітчизняної науки. Щиро дякуємо усім, миру Вам та добра!

Номер картки 4149 4993 4463 9503" - керівник експедиції Анатолій Волков.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.