Канадський музей прав людини може створити експозицію про Мустафу Джемілєва. Але бракує голосів

Студент Університеті міста Вінніпеґ Данило Кот ініціював петицію, яка пропонує представити постать Мустафи Джемілєва в експозиції Канадського музею прав людини

Автор петиції просить музей, разом з історією Голокосту та інших етноцидів, розповідати й про історію Депортації народу киримли 1944 року та її жертв. Канадський музей прав людини надає унікальні можливості для відвідувачів осягнути цінності свободи та справедливості шляхом вивчення історії.

Дирекція музею вивчила біографію Мустафи Джемілєва та історію депортації і погоджується розмістити відповідні експозиції за умови, що петиція набере 1000 підписів. Наразі є лише 45 підписів.

Поставити свій підпис можна за лінком 

 

"Представлення постаті Мустафи Джемілєва в експозиції Канадського музею прав людини буде надзвичайним визнанням як для всіх громадян України, так і для багатонаціонального народу Криму, який потерпає від агресії з боку Російської Федерації. Це буде важливий крок у напрямку визнання антилюдської діяльності та ґібридної війни режиму Путіна на Сході України та в Криму" - йдеться у петиції.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.