МКІП повернуло під своє управління три замки й ще низку об’єктів – Ткаченко

Міністерству культури та інформаційної політики вдалося повернути під своє управління Підгорецький, Олеський, Золочівський замки та низку інших важливих об'єктів культурної спадщини.

Про це глава цього відомства Олександр Ткаченко повідомив на своїй сторінці у Facebook.

Підгорецький замок
Підгорецький замок

"Сьогодні нам вдалося повернути до сфери управління міністерства Підгорецький, Олеський, Золочівський замки, П'ятничанську вежу, монастир капуцинів та костел Св. Антонія в селищі Олесько, а також костел Воздвиження та Св. Йосифа в Підгірцях Львівської області", – зазначив Ткаченко.

За його словами, це означає, що змінився суб'єкт управління: від ОДА пам'ятки перейшли до сфери управління міністерства, але їхній державний статус залишається незмінним.

Міністр наголосив, що проблема полягає у тому, що облдержадміністрації, яким підпорядковувалися ці пам'ятки, не мають достатніх грошових ресурсів для їхньої підтримки у належному стані.

ОДА користувалися приміщенням, однак, не могли інвестувати в розвиток. Як наслідок, відбувалася руйнація пам'яток. "І це не тільки тріщини на стінах. Ризик збитків є колосальним. Експозиції та цінності, які є там, зберігаються у жахливих умовах без належної на це охорони", – написав міністр культури та інформаційної політики.

За його словами, МКІП зі свого боку зможе забезпечити належне утримання пам'яток за кошти державного бюджету.

"Ремонтувати треба. Стан критичний! Проведемо капітальні реставраційні роботи. Підійдемо повноцінно: освітлення, ремонт, охоронна система, інфраструктура, промо, дозвілля та інтерактив. Також залучимо меценатів", – підкреслив Ткаченко.

Урядовець додав, що паралельно МКІП розробляє план їхнього стратегічного розвитку. Йдеться не тільки про ремонт, який дасть змогу повноцінно експлуатувати пам'ятки, а й про використання їх для бізнесу у сфері креативних індустрій: проведення фестивалів, знімання фільмів, реклами, серіалів та інших креативних проєктів.

Міністр акцентував увагу, що ці пам'ятки мають головне – атмосферу, антураж та дух української історичної культури. Тож, підійшовши комплексно, в МКІП планують повернути гордість для країни та перетворити об'єкти на справжні туристичні "магніти".

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.