Горбачов планував повернути Карелію Фінляндії – колишній дипломат

Під час президентства Міхаїла Горбачова СРСР був готовий почати діалог про повернення Карелії до складу Фінляндії.

Причина такого рішення Москви була в нестачі фінансових ресурсів на захоплений під час Другої світової війни регіон. Про це в своїй книзі розповів колишній співробітник МЗС Фінляндії, доктор політології Юкка Сеппінен, пише Iltalehti.

Карелія
Карелія
Фото: Сергей Смирнов / GLobal Look Press

Як стверджує автор, наприкінці 1980-х років у СРСР вже "почали дути більш вільні вітри", і у Фінляндії з'явилися реальні шанси повернути Карелію.

За словами Сеппінена, це відбувалося на тлі позитивного ставлення ліберальних членів Політбюро ЦК КПРС до незалежності балтійських країн.

Відмовитися від частини території СРСР вирішив, щоб зняти з себе тягар витрат на Виборг. Адже у радянського режиму не було грошей на відновлення цієї території, пише Сеппінен.

Але ця ідея так і не увінчалася успіхом через дев'ятого президента Фінляндії Мауно Койвісто. За словами ексдипломата, тодішній лідер Фінляндії був родом із Турку і не хотів, щоб у західної частини країни з'явився сильний конкурент, такий як Виборг.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.